Андре (Еліс) Нортон, 1912 — 2005

‍

Андре Нортон — одна з перших і найвпливовіших жінок у жанрі наукової фантастики XX століття. У той час, коли цей світ майже повністю належав чоловікам, вона не просто зробила крок уперед, а відкрила двері для багатьох поколінь жінок-письменниць і кардинально змінила уявлення про те, якою може бути фантастика. Вона стала першою жінкою, яку Американська асоціація письменників наукової фантастики і фентезі вшанувала найвищою нагородою — Nebula Grand Master Award (1984), а також першою, хто здобув Gandalf Grand Master Award (1977). Її називали «Великою Дамою» (Grande Dame) і, вже згодом, «Бабусею світового фентезі» — ці почесні титули були цілком заслуженими.

‍
Народжена як Еліс Мері Нортон 17 лютого 1912 року в Клівленді, штат Огайо, вона зростала серед книжок: мама часто декламувала вірші навіть під час хатніх справ, а за гарні оцінки дівчинка отримувала книги в нагороду. Література з ранніх років стала для неї улюбленим заняттям. Писати вона почала ще в підлітковому віці, коли редагувала літературну сторінку шкільної газети The Collinwood Spotlight. Саме тоді з’явився її перший роман «Талан Ралестоуна» (Ralestone Luck), який, втім, побачив світ лише у 1938 році.

‍
Спершу Еліс мріяла стати вчителькою історії і розпочала навчання у Western Reserve University. Однак через фінансові труднощі, спричинені Великою депресією, навчання довелося припинити. Після цього вона почала працювати в публічній бібліотеці Клівленда, паралельно відвідуючи вечірні курси з журналістики й письма, а згодом обійняла посаду у Бібліотеці Конгресу США. Майже два десятиліття, проведені серед книжок, стали для неї справжнім університетом, який навчив її слухати голоси історій і чути читачів. Зрештою, це допомогло їй знайти власний унікальний голос.

‍
Її перша опублікована книга, роман «Принц наказує» (The Prince Commands, 1934), побачила світ під псевдонімом Андре Нортон. Видавці вважали, що «жінку у фантастиці не читатимуть», тож Еліс офіційно змінила імʼя, аби мати шанс на рівних змагатися у «чоловічому» літературному світі. Трохи згодом, у 1950-х, у кількох науково-фантастичних публікаціях вона підписувалась як Ендрю Норт, але саме ім’я Андре Нортон стало її постійним авторським псевдонімом.

Поворотним моментом у творчості письменниці став 1952 рік, коли вийшов її дебютний науково-фантастичний роман «Син зоряної людини, 2250 рік» (Star Man’s Son, 2250 A.D.), пізніше перевиданий як «Світанок 2250 року» (Daybreak — 2250 A.D.). А вже 1955-го з’явилися «Саргаси Космосу» (Sargasso of Space), які відкрили цикл «Королева Сонця» (Solar Queen). Саме ця книга стала улюбленою для багатьох юних читачів і першою, яку тепер офіційно перекладено українською. У той час, коли інші автори створювали світ «космічних ковбоїв» і безпорадних принцес, Андре Нортон писала про багатоетнічні екіпажі, складні моральні вибори й інші цивілізації — і це було по-справжньому інноваційно. Її герої не були всесильними супергероями, а радше вигнанцями, переселенцями, тими, хто шукає себе і своє місце у світі.

За своє життя Андре Нортон написала понад 130 романів, більше сотні оповідань і створила десятки захопливих літературних всесвітів. Серед її найвідоміших циклів: «Володар звірів» (Beast Master), «Чаклунський світ» (Witch World), «Зоряна варта» (Star Rangers), «Перехрестя часу» (Time Traders), «Королева Сонця» (Solar Queen) та інші. Вона сміливо поєднувала наукову фантастику з фентезі, постапокаліптичні сюжети з архетипами магії, а технології — з глибокими людськими почуттями. У її світах наука і магія не суперечать одна одній, а співіснують як дві сили пізнання.

‍
Цикл «Чаклунський світ» став настільки масштабним, що згодом Андре запросила до його розширення інших авторів. Це була одна з перших спроб створення спільного фантастичного всесвіту. Її творчість впливала не лише на читачів, а й на ціле покоління письменників, які вчилися в неї бачити фантастику ширше — як спосіб розповідати про людину, вибір і свободу.
Андре Нортон була відома не лише своїм стилем, а й неймовірною працездатністю. Вона писала майже щодня: годинами, без тривалих перерв, присвячуючи письменству більшу частину свого життя. Її книжки перекладено десятками мов, адаптовано для людей із порушеннями зору, а роман «Володар звірів» навіть екранізовано. Фільм за його мотивами вийшов у 1982 році.
У 2005 році, у віці 93 років, авторка пішла з життя. Перед смертю вона попросила кремувати себе разом із першою та останньою книжкою, які написала. Так замкнулося її фантастичне коло. Згодом, у 2006 році, вийшов її останній роман «Подорож володаря звірів» (Beast Master’s Ark), який завершив одну з найвідоміших серій, започатковану ще у 1959 році.

‍
За свою кар’єру, окрім звання SFWA Nebula Grand Master та Gandalf Grand Master Award, Андре також була двічі номінована на Hugo Award й тричі на World Fantasy Award, яку вона отримала у 1998 році. Її твори неодноразово потрапляли до рейтингів журналу Locus як найкращі фантастичні книги року. Після смерті письменницю відзначили премією Nebula Lifetime Achievement Award на знак глибокої шани до її внеску в жанри наукової фантастики та фентезі. Але, мабуть, найбільша її нагорода — це читачі, які й досі відкривають її світи. Бо ці книги не старіють, поки є ті, хто шукає себе — її історії житимуть.

‍
В Україні книжки Нортон довгий час були відомі переважно в радянських, часто спотворених і заідеологізованих перекладах. Сьогодні ж українські читачі мають змогу почути її справжній голос — таким, яким вона його задумала.

‍